історія
Портфоліо
Шкільний калейдоскоп
"Росток"
|
|
ШКІЛЬНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ ЖИТЕЛІВ МІКРОРАЙОНУ БОРТНИЧІ
Щоб людина була інтелігентною у повному розумінні слова, їй необхідно сформувати в собі три якості: цивілізаційні компетентності, звичку мислити, шляхетність почуттів.
Адміністрація, вчителі та учні спеціалізованої загальноосвітньої школи №305
Дарницької районної у м. Києві держадміністрації
проводять акцію „Зелені паростки майбутнього” і звертаються до всіх жителів, патріотів свого мікрорайону, до всіх, хто нас чує!
Настав час, коли необхідно замислитися, від чого ми можемо відмовитися заради збереження природи. Необхідно переглянути свої звички, потреби, інтереси з точки зору їх впливу на природне середовище.
Кожен із нас має прагнути до самовдосконалення, усвідомлювати особисту роль у збереженні природи.
У будь-якій діяльності ми повинні замислитися, чи не завдаємо природі шкоди своїми діями, маємо постійно зменшувати свій негативний вплив на довкілля.
Тільки тоді зведеться до мінімуму шкода, яка завдається природним ресурсам, природа буде безперешкодно самовідновлюватись, і наступні покоління зможуть користуватися природними ресурсами так само, як і ми.
Якщо забруднення навколишнього середовища триватиме такими темпами, то незабаром у районі не залишиться місць для відпочинку. Люди навіть можуть забути, який вигляд мають природні ландшафти.
Спільними зусиллями ми закладемо алею Слави, алею Пам’яті, алею Юності по вулицях Дяченка, Чехова, Садовій, Чкалова, Жданова, створимо екологічні стежини, закладемо парк із лип, беріз, кленів, каштанів, де ми будемо проводити уроки краси, уроки мислення, уроки милування. Де наші юні обдарування зможуть освідчуватись у коханні.
КРАСА ВРЯТУЄ СВІТ.
Перетворимо наш мікрорайон Бортничі на квітучий сад!
Зростання історичної самосвідомості народу, прагнення дізнатися про Україну, її минуле - характерна ознака сьогодення.
Готуючись до 75 річниці заснування Дарниці та 65 річчя Великої Перемоги педагогічний колектив та учні СЗШ №305 провели ряд зустрічей з ветеранами праці та Великої Вітчизняної війни.
Школярам надовго запам'ятаються цікаві розповіді Лихобабина Августина Івановича, Тацька Клавдія Миколайовича.
Традиційним у нашій школі є вшанування Ветеранів Великої Вітчизняної Війни. З цією метою в школі проводяться дні пам'яті, зустрічі з ветеранами, конкурси на кращі творчі роботи "Я пишаюся твоїм подвигом, мій ДІДУСЮ", конкурси на кращий малюнок.
Напевне, немає жодної родини, яку б не зачепила війна. Про це пишуть діти у своїх творчих роботах .
"Минуло майже 65 років після Перемоги... Для нас, молодого покоління, війна стала лише сторінкою далекої історії. І з вуст у вуста, з покоління в покоління народ передає славу про подвиги, хоробрість і безстрашність тих, хто кров'ю своєю утверджував мир на землі.
Війна не оминула і мою родину на фронт пішли всі мої прадідусі. На жаль, двоє з них загинули, а двох я пам'ятаю. Найбільше я любив слухати розповіді мого прадідуся Кривенка Михайла Самойловича. Він пройшов війну від початку і до самої перемоги. Мав багато нагород: медаль "За відвагу", медаль" За бойові заслуги", "За оборону Сталінграда", "За взяття Кінінсберга", "За перемогою над Німеччиною", "Орден Великої Вітчизняної війни". Двічі був поранений.
На жаль прадідусів уже немає в живих, але пам'ять про них назавжди залишиться в нашій родині. Мій громадянський обов'язок - берегти цю пам'ять"
Кривенок. О.
"Не оминула війна і мою родину. На фронті, захищаючи нашу Україну і своїх рідних, загинув десь під схилами Дніпра мій прадід Колесник Павло Павлович. Так і ніхто не знає, де його могила, бо прийшло повідомлення: "Пропав безвісти".
Давно зарубцювалися рани війни. Але не слабшає біль утрати. Обеліски і братські могили навічно зберігають у нашій пам'яті доблесних солдатів, що розгромили фашистську нечисть..."
Пащенко А.
"... На свято перемоги мій дідусь одягає піджак з боєвими нагородами її золотий відблиск нагадує йому бойову юність, побратимів. Із 12 односельців, які пішли разом з ним воювати залишився тільки один - Семен Мелещук, який уже майже нічого не бачить. Фронтові друзі його першого привітають зі святом, бо вони фронтовики, які зі зброєю в руках наближали цей день, не шкодуючи сил, крові й самого життя..."
Шумак . К
Учні нашої школи не байдужі до історії рідного краю. Їх цікавить "коріння" родини та місцевість, у якій вони проживають. З цікавістю вони знайомляться з історично-краєзнавчим та культурологічним матеріалом про Київ, зокрема про свій район. Вивчають історію Дарниці.
До 75 річчя заснування Дарниці в школі проводилися зустрічі з ветеранами війни і праці, конкурси на кращий реферат, повідомлення про Дарницю, конкурси творчих робіт " Я - дарничанин".
(Повідомлення Синєгуба О.)
Незабутнє враження на учнів 6-7 класів справила екскурсія в музей Київського радіозаводу.
Директор музею Кульчицький М.П. цікаво розповів школярам про історію заводу, про ветеранів війни і праці, про обладнання, яке виготовлялось на радіозаводі, для освоєння космічного простору та ін.
Стало доброю традицією в нашій шкільній родині вшановувати пам'ять великого геніального поета, мислителя, пророка національного відродження в Україні Т. Г. Шевченка. З цим іменем на планеті ідентифікується Україна та українці.
До 196 річниці з дня народження Великого Кобзаря було проведено свято "Тарас Шевченко - провісник долі України", конкурси на кращого декламатора творів Т. Г. Шевченка на тему " Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття", конкурс на кращу творчу роботу " Тарас Шевченко і наша дійсність", вікторини на кращого знавця творчості Великого Кобзаря.
Наш геніальний поет для багатьох народів і для нас є прикладом того, як потрібно любити свою Батьківщину і боротися за її щасливу долю.
Вклоніться, люди, вчителю своєму,
Володареві слова і пера
Крізь біль і радість, роздуми і втому
Любов його безсмертна пролягла
До люблячих, терпеливих, добрих і справедливих, закоханих у свою справу вчителів, спішили випускники школи № 305 у першу п’ятницю лютого. Саме тут, у затишній шкільній залі, зібралися випускники школи, вчителі, учні.
Радісне передчуття зустрічі з випусниками...
Всі вони дивляться на свого вчителя...Ці, до болю рідні обличчя,чекають, якими буде урок. А він триватиме не 45 хвилин, як завжди.
У цей день зібралися наші вихованці, 16 випусків. Хоч і важко порахувати, скільки учнів навчалося протягом цього часу, але кожного з них добре пам’ятає вчитель.
До школи випускників привели незабутні спогади про дитинство, про навчання у рідних стінах.
Кожен учитель відчув хвилювання і радість від того, що не зрадив своїй мрії, ставши на таку нелегку стежину життя. Пишаються тим, що обрали саме цю дорогу і щиро раділи зустрічі з випускниками, бо вони – наймудріші перевіряючі й найвірніші друзі. Такими їх створив учитель, коли допомагав кожному своєму вихованцеві обрати свій шлях. Сам був наполегливим, енергійним, вимогливим, робив навчання цікавим і корисним, бо став перед найважливішим завданням - виховати особистість.
Школа – синій птах творчих пошуків нашого колективу. Завдяки вмілому керівництву директора Грузенської О.Г., вона перетворилася на навчальний заклад нового типу. Це – унікальна школа розуму, мужності,чуйності. З року в рік вона стає кращою, повною сил і натхнання.
Наша школа – свічка творчості.Горить, не згасає її полум’я у нашому колективі, торкаючись найтонших струн людської душі, надихаючи на творення людини XXІ століття. Нехай її тепло обігріває наші душі, надихає на успіхи, надає сили.
1 вересня 2009р.
Люба шкільна, Родино!
Дорогі діти, колегі, батьки, гості!
З першим осіннім днем в шкільні двері вступає юність. Кожним своїм пагінцем тягнеться вона до джерела знань, до світла. Всі наші погляди прикуті до молодого покоління. Гармонічна особистість ХХІ століття – це та, яка здатна до співпраці, яка вміє розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях; має навички взаєрозуміння, комунікативності, мобільності; і найсуттєвіше – бажання змінити життя в нашій Україні на краще. Бо Україна для кожного із нас – це батьківська хата, це чорнобривці, що їх посіяла мати. Нема життя без України, бо Україна це мати, яку не обирають – в ній і для неї живуть.
Ось над формуванням таких ключових компетентностей і будемо, дорогі діти, батьки, колеги працювати в новому навчальному році.
А допомагатиме нам в цьому наша експериментальна програма „Росток”, а також педагогіка добротворення за В.О. Сухомлинським, народна педагогіка, бо немає кращих ніж народ учителів, у нього кожне слово то перлина, то праця, то натхнення, то людина.
Сьогодні наш шкільний Родинний Віночок поповнюється новими квіточками – першокласниками. 45 – маленьких зірочок – перлинок обов’язково перетворяться в зорепад 2021 року.
Дорогі випускники! Творіть світ навколо себе і себе в цьому світі. Творіть з любов'ю і осердечуйте своє творіння. Бо доброта, любов, що для незрячого – прозріння. Добро – дорога у світи, воно то людськості коріння.
Пам'ятайте! Не відбудеться оновлення життя, якщо кожен із нас не оновить душу.
То ж піднімайте із замулених глибин прекрасну „Атлантиду” нашої духовності.
Почесними гостями і водночас творцями свята першого шкільного дзвоника був, є і буде вчитель.Вчителі – це сонячні люди. Це зоря, яка ніколи не згасає.В цих рядках істинне усвідомлення ролі і значущості нашої професії.
Це ви творите неможливе, щоб долі наших вихованців були осяєні незгасним світлом найяскравішої зірки – світлом любові, надії, доброти. Доброта і милосердя – це два крила на яких тримається людство.
Як поле засівається зерном,
Так наша освітянська нива розумом, красою і добром.
І ми покликані ці зерна проростити
В дитячих щирих душах відродити!
То ж і тема нашого першого уроку – „Доброта – частинка нас!”
Дорогі батьки! Наша школа була і буде школою радості для дітей! Школою творчості для вчителів! І школою спокою для батьків, родин, суспільства!
Низький уклін батькам, котрі вважають благодійність – найшляхетнішою людською доброчинністю, та допомогли підготувати школу до нового навчального року!
А саме батькам 1-А , 2 – Б, 3 – Б, 6 – А, 9 – Б класів.
Низький уклін!
З повагою О.Г. Грузенська
ЭТОТ ДЕНЬ МЫ ПРИБЛИЖАЛИ...
Минають роки, відлітають у вічність. 64 роки минуло з того часу, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов довгожданний мир, оплачений найвищою ціною – життям!
Відходять у минуле роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто приніс на алтар свободи своє життя.
Ніхто не забутий!
На попіл ніхто не згорів
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть!
Поки живуть матері, допоти й солдати,
Що спіткнулись об кулі живуть!
Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті героям, які не повернулись з фронтів до рідних домівок. А також віншуємо Вас – дорогі ветерани! ВВ війни доземно вклоняємося Вам за Ваш життєвий подвиг. За те, що вистояли і принесли на нашу Землю мирнії Весни, довгожданий мир.
Ще є одна прекрасна нагода для сьогоднішньої зустрічі – це презентація історичної книги В.М.Фінансової «Этот день мы приближали…» присвяченої діяльності Дарницького і Носівського партизанського підпілля. Ось як про партизанське підпілля говорив К.Симонов: «Рядом с советским воином в каске и шинели навеки запечетлён в памяти народа образ героического партизана, одетого в обычную гражданскую одежду, с красной лентой на шапке, - человека, который в глубоком тылу врага за сотни, а то и тысячи километров от фронта наводил на гитлеровцев страх и ужас.»
По мне нию Льва Толстого (роман «Война и мир»), «народная война возникает тогда, когда народу грозит полное порабощение и истребление».Для показа могучей и грозной силы партизанской войны, все знают, автор пользуется образом дубины: «Дубина народной войны, - пишет он, - поднялась со всей своей грозной силой и, не спрашивая ничьих вкусов и правил, поднималась, опускалась и гвоздила французов до тех пор, пока не погибло всё нашествие».
Вера Николаевна Финансова
«Санитарка Верочка» начала свой боевой путь в родном Сталинграде, работала санитаркой. Крепкая, бесстрашная, умеющая плавать; из воды, красной от крови, спасала раненых на паромной переправе через Волгу из разбитых снарядами барж и катеров. 85 лет Вере Николаевне, но она не взирая, что она прикована к постели выдала не одну книгу. И среди них по праву увидела свет, после 10 летнего изматывающего труда « Этот день мы приближали…»
Моей родной Черниговщине в частности известным и неизвестным подпольщикам Дарницы, Носовки, Нежина. Открыв новые страницы в биографии М.Стратилата, Бовкуна, Станжура, Г. Данилко, В.Сибиркиной.
А еще Вера Николаевна безпокоется о подрастающем поколении, «она борется за юные сердца», за их нравственность, патриотизм. И, конечно же эта борьба продолжается. И мы сегодня учителя-педагоги вместе с ветеранами должны воспитать настоящих патриотов свей Родины.
Галина Васильевна Данилко
Кандидат технических наук, а в прошлом партизанка Галя связная партизанского отряда, который был организован секретарем Носовского райкома Михаилом Ивановичем Стратилатом.
Варвара Григорьевна Сибиркина
Анатолий Стратилат
племянник Михаила Ивановича Стратилата организатор партизанского отряда.
Николай Иванович Станжур
В 15 лет активно помогал своему брату Ивану Станжуру в боевых операциях. Он был ординарцем командира полка Симоненка, был связным с Яковом Батюком - незрячим руководителем Нежинского молодежного подполья.
Августин Иванович Лихобабин
Председатель комитета совета ветеранов Дарницкого района.
Клавдий Николаевич Тацков
Председатель совета ветеранов ДВРЗ.
Тюлиганов Николай Кинжаулович
Председатель Дарницкого районного совета ветеранов
Мария Павловна
Александра Ивановна
Которые посвятили свою жизнь увековечиванию памяти героев и помогают формированию новой генерации.
МОГИЛЬНИЙ ЛЕОНИД СЕЛИВЕРСТОВИЧ
в 11 лет был связным в отряде ( Бовкуна Ивана Михайловича – командира партизанского объединения «За Родину») Сегодня: в районном совете по делам партизан и подпольщиков.
ПОТЬКАЛОВА ОЛЬГА МИХАЙЛОВНА
дочь автора книги Веры Финансовой – соавтор, преподаватель Киевского военного лицея им.И.Богуна.
ЯСЕВ ГЕОРГИЙ ЕВТИФИЕВИЧ
Бессменный председатель городского клуба «Поиск» - сколько семей нашли своих безвести пропавших героев. Сколько молодых людей воспитывались на боевых традициях советского народа!
Люба шкільна Родино!
Сьогодні в школах України хвилююче свято «Останнього дзвоника». Це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке вінчає навчальний рік.
Це своєрідний підсумок нелегкої спільної праці дорогі діти, високоповажні вчителі,вельмишановні батьки!
(Я з великим задоволенням виконую приємну місію – вручення нагород).
Нехай усіх нас зігріває світло радості від здобутих успіхів та перемог. Ми віримо, що ви і надалі будете виявляти свої виняткові здібності і обов’язково станете духовною, інтелектуальною елітою своєї України.
Я не маю права не звернутися сьогодні до Вас, дорогі першокласники. Сьогодні у Вас, повноправних господарів цього храму науки, Останній дзвоник..Він покличе Вас на перші шкільні канікули. Не втрачайте ще довго свого казкового безпосереднього зв’язку зі своєю країною дитинства, бо це ніколи не повернеться..
Наступила прекрасна пора для учнів четвертого класу – отроцтво – вік між дитинством і юністю. Але промінчик початкової школи, образ першого шкільного вчителя, і «незрадлива материнська усмішка» будуть осявати Вам шлях впродовж шкільного життя.
А для неповторних, конкурентоздатних, високоповажних випускників 2009 року весняний передзвін останнього шкільного дзвоника стане межею між безтурботним дитинством і бурхливим океаном дорослого життя.
Любі випускники! Продовжуйте плекати в собі інтелект – силу розуму. Бо це зброя, перед якою ніхто і ніщо не зможе встояти. А головне – власний багаж знань за плечима не треба носити!
Наше життя -це дзеркало особистого внутрішнього світу. Дерзайте, відкривайте для себе нові істини, постулати, шукайте, досліджуйте, прислухайтесь до себе і відкривайте в собі джерела знань.
Не забувайте батьківської та шкільної криниці.
Бажаємо Вам, дорогі випускники, життєвої сили і бажання вистояти. Любові до Батьків, до родини ,до України .. Бо любов -це крила, які допоможуть Вам піднятись до мети. Освячуйте любов’ю всі свої творіння!
Дорогі колеги! Батьки!
Кожного ранку ми зустрічаємо своїх дітей і кожний із них – це цілий духовний світ. І тому ми повинні знаходити час для розмови про душу дитини, її розвиток і становлення, бо сьогодні вчителі та батьки –це носії Гуманної Педагогіки.
Чолом доземно вклоняюся Вам, дорогі колеги і батьки, за Вашу сподвижницьку працю, за те, що прагнете плекати в душах наших дітей храм доброти, щирості, вихованості, інтелекту, людяності.
Бережіть собори душ Ваших!
Наша гордість-музей українознавства.
Традиції, звичаї, обдряди, свята, а також мова-це найміцніші елементи,
що обєднують окремих людей в один народ, одну націю.
Це підштовхнуло нас до створення музею українознавства в школі.
Він був створений до першої річниці навчального закладу.
Музей має три експозиції:
-Історія Дарниці, історія мікрорайону Бортничі, українські обереги.
-Розвиток освіти в мікрорайоні Бортничі.
-Бойовий подвиг наших земляків.
До 60-річчя Великої Перемоги присвячується сторінка школьного сайту
"Зі сльозами на очах".
Туристичний день
Традиція проведення єдиного туристичного дня "ЗЕЛЕНІ ПАРОСТКИ МАЙБУТНЬОГО" була започаткована з 1992 року,
з дня народження школи. Це сприяє гармонійному розвитку дитини, формує її емоційно-чуттєву сферу,
допомагає виховати в дитини бережливе ставлення до природи, бажання примножувати її.
В програмі єдиного туристичного дня: спортивні змагання, родзинкою яких є комічний футбол
між командами старшокласників та вчителів, біг в мішках та на лижах по траві; гра по зупинках: музична, літературна, театральна.
Поза конкурсом-каша з польової кухні.
"Родинне дерево на території школи"
В народі кажуть: ”Хочешь прожити життя недаремно – посади дерево”. Добра традиція примножувати природні багатства нашої Батьківщини, красу і велич природи, насаджуючи зелені насадження, існує з моменту відкриття школи. Щороку, і на весні, і восени, в спеціалізованій загальноосвітній школі №305 проходить акція “Родинне дерево на території школи”. Діти разом з батьками, бабусями, дідусями та іншими членами родини садять дерева. Потім старанно доглядають іх, поливають.
За час існування школи на її території з’явилися родинні дерева родин Григор’євих, Тимка, Чепурко, Рудича, Давидових та багатьох інших. Випускники нашого навчального закладу, приводячи до школи вже своїх дітей, з гордістю показують на дерево, посаджене колись, яке прикрашає рідну школу і зaраз.
Небайдужими до цієї доброї справи залишаються і інші мешканці мікрорайону. Так, майбутня першокласниця Агатіна Ольга разом зі своєю мамою Оленою Іванівною та татом Ігорем Миколайовичем на весні 2004 року висадили цілу алею маленьких каштанчиків. Щодня дівчинка разом з батьками поливала деревця. Якаж радість була для всіх, коли через рік, після довгої суворої зими, 27 каштанчиків розпустили свої маленькі зелені листочки.
Результи кропіткої наполегливої праці бачать всі: і дорослі, і діти.
... дерева та кущі прикрашають територію школи, ваблять око перехожих.
Нехай же зелені паростки майбутнього милують око, радують серце, тішать душу.
Всіх допитливих, кмітливих, веселих, спритних, завзятих, непосидючих
скликає в свої обійми щорічно діючий
шкільний оздоровчий табір „Лісова пісня”,
який розпочинає свою роботу
1 червня 2011 року.
Адміністрація спеціалізованої загальноосвітньої школи №305.
Повернутися на головну сторінку.
Используются технологии uCoz | |